Усе живе повинно слід лишати,
Плоди добра лишати поколінням!
Сьогодні рідному селу приносить славу нове покоління. Це
роботящі хлібороби, які оновлюють село, учителі, що навчають
дітей у новій трьохповерховій Остап’ївській ЗОШ І – ІІІ ступенів.
Випускники нашої школи – у різних куточках України. У Тернополі
працює завідувачкою дитячим відділенням лікар-педіатр Мелих
Ольга Романівна, добра слава йде про хірурга Донецької обласної
лікарні Журавля Михайла, завідувача Рівненською районною
поліклінікою Мартинюк Ганну. Ми пишаємося науковцем,
професором, доктором філологічних наук, Київського національного
лінгвістичного університету Васько Романом, юристом Жданюк
Іриною, яка працює в м. Києві, Яцеником Володимиром
Михайловичем,колишнім артистом Тернопільської філармонії,
теперішнім головним адміністратором ПК «Березіль», Куйбідою
Марією Антонівною колишнім медиком та творчою людиною.
Прикладає багато зусиль до виготовлення смачного пива заступник
директора об’єднання «Оболонь» у Києві Прокоп’юк Людмила.
Неоціненний внесок у культуру рідного села зробив колишній
наш односельчанин, випускник Остап’ївської школи, а тепер житель
Великих Бірок Тернопільського району Павло Галоха. Прекрасним
архітектурним пам’ятникам, які є в Остап’ї, ми завдячуємо йому. Це
відновлена статуя Матері Божої, яка була поставлена на честь
скасування кріпацтва і знищена повністю за часів радянської влади.
З 1995 року фігура Марії стоїть на високому постаменті, лагідно
оглядає усіх нас, даруючи свій покров і милосердя. Це чудовий
архітектурний ансамбль. Присвячений борцям за волю України. Це
скульптура Ісуса Христа, побудована в 1991 році, яка стоїть у центрі
села на перехресті чотирьох доріг. Місце для своєї роботи Павло
Галоха обрав дуже гарне. Кругом скульптури ростуть високі
вічнозелені туї. Зеленіє трава. Ніколи не зникає різнобарв’я квітів.
Постамент майстерно викладений із звичайного каменю. Статуя
дуже красива, адже талановитий скульптор вклав у неї любов і віру.
В Ісуса благородна посадка голови, високе гарне чоло, міцно
стиснуті уста. Волосся трохи хвилясте, довге. Ліва рука на серці.
А правою Спаситель ніби благословляє наше село і всіх його
мешканців. Традиційно кожного року сюди приходять випускники
школи просити Ісусового благословення. Молодята, йдучи до
шлюбу, благають Христа про щасливе сімейне життя. Люди вірять,
що Ісус допоможе їм, саме тому на правому боці постаменту
викарбовані слова:
«Спаси і сохрани, Господи,
Село це і людей Твоїх!»
Взагалі багато талановитих людей було і є у моєму селі. В ХІХ –
ХХ століттях в Остап’ї досить розвинутими були такі народні
промисли як ткацтво, килимарство, вишивання, різьблення по
дереву, лозоплетіння, ковальство, розписи по стінах хат, печах,
скринях, писанкарство. Найбільш розвиненими видами було ткацтво
та килимарство. У селі було декілька ткацьких верстатів. Та до
килимарства потрібно було мати талант. Кажуть старожили, що
таким рідкісним талантом володів Крисоватий Ілля. У нього що не
килим – то нові візерунки. Вмів він застосовувати і рослинні
орнаменти, зокрема з мотивами галузок чи листочків, що чергуються
з площинно трактованими плодами. Ще до сьогодні зберігся його
килим з великим букетом троянд на чорному тлі. Створював майстер
і композиції з геометричним орнаментом.
Розповсюдженим в селі видом народної художньої творчості
було плетіння з лози. Найвизначнішим майстром плетіння був
Варшава Йосип. Від величезного розміру кошелів до кошичків для
паски, від столів до невеличких кріселок – ось неповний перелік
умінь майстра. Важливо що секрети плетіння він багато років
передавав гуртківцям школи.
Улюбленим видом народної творчості в Остап’ї була обробка
дерева. Майстерно вирізьблені піддашшя, перила прикрашають
будівлі селян; меблі, дитячі колиски ще до сьогодні зберігаються у
деяких домах. Сьогодні ми можемо похвалитися молодим майстром
цієї справи. Це Куньо Віктор. Він уміє вирізьбити будь-чий портрет,
образ Божої Матері чи Ісуса Христа, тарілку чи хлібничку, полицю
чи шкатулку.
Але не можна опустити наймасовіший вид художньої творчості
– вишивку. Нею прикрашали і прикрашають одяг, занавіски,
доріжки, подушки, скатерті, килими тощо.
Раніше переважали хрестикові вишивки з квітковими мотивами,
зараз більшого поширення набули вишивки з геометричним
орнаментом. Наприклад, рушник вишивається по обидві сторони від
кінців широкими смугами. Кінці рушників мережать і пров’язують
тороками з основи полотна, на якому вишивають, або з білих
катушкових ниток. Скатерті оздоблюються по крайній лінії,по
центру,по діагоналях, по сегментах. Вишивані скатерті часто
доповнюються мережкою та торочками.
В останні роки поряд із скатертями широко розповсюдилися
оздоблені вишивкою серветки. Найчастіше вони вишиваються у
комплекті: одна велика і шість або дванадцять менших. Весь
комплект гармонійно витримується в одному орнаментальному та
композиційному рішенні.
Вишивкою оздоблюють невеликі за розміром декоративні
подушки та наволочки.
Найбільшою популярністю користуються жіночі блузки.
Основною декоративною частиною блузки є рукав. Він вишивається
особливо ретельно. Як і перед, рукав вишивають пишними квітами
рослинного мотиву чи широким узором геометричного орнаменту.
На рукавах вони розташовуються горизонтально або вертикально
впродовж усього рукава від плеча донизу.
Чоловічі вишивані сорочки оздоблюються меншою кількістю
орнаменту, який розташовується в залежності від крою сорочки. В
сорочках з довгим рукавом частіше замість комірця зустрічається
стійка, яка разом з вузеньким манжетиком прикрашається вузькою
орнаментальною смужкою. Такою ж смужкою прикрашається
пазуха чоловічої сорочки від стійки донизу.
Сьогодні в селі вишивають майже в кожній сім’ї. Багато
талановитих майстринь творять неповторну красу. Та серед них в
першу чергу слід згадати Красу Стефанію, Волошинович Марію.
Вони – активні учасниці районних виставок народної художньої
творчості. Вишивають хрестиком і низкою. Майстриням характерне
відчуття кольору, гармонії, висока техніка виконання.
Коментарі
Дописати коментар